Мова - мати (2)

А  мачуха  все  хазяйнує,
та  кожного  вона  навча.
І  за  майном  ще  й  як  пильнує  -
вогонь  яріє  у  очах.

Вже  й  батько  мучиться  в  зажурі.
Вже  розібрався:  не  своє!
Привів  у  хату  справжню  бурю  -
бушує,  кров  з  родини  п'є.

Спровадить  треба.  Та  скоріше.
На  двері  треба  їй  вказать.
Не  дати  їй  знущатись  більше
з  матусі.  Треба  рятувать!

...Скриплять,  скриплять  колеса  воза.
Прокляття  мачухи  -  списи.
А  мати  підвелась,  хоч  боса,
та  все  завмерло  від  краси.

Розквітла  в  сонячній  купелі
і  обняла  дітей  своїх,
і  сяйво  залило  оселю.
Бо  радість  мами  -  оберіг.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844532
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2019
автор: Валентина Голубівська