Блакитний метелик на квіточку сів,
- Ти гарна, як сонце!- він мову повів.
Солодка, як мед і пахуча, як літо!
...І як же тій квіточці та й не зрадіти?
Тріпоче від вітру, і щастя гойдає,
Метелика радо в обійми приймає.
Він крильця розправив і ніжно лоскоче,
Сказав, що навіки залишитись хоче!
Пелюстки тремтять від грайливих тих слів,
...Він - випив нектар, і собі полетів.
І боляче квітці, немов від ножа,
Любила!.. й так швидко зробилась чужа...
А він - не покинув, не зрадив, не втік,
Короткий, як мить, у метелика вік...
Щороку природа отак ожива,
Він знову промовить ті самі слова.
І щирими будуть його почуття,
Це рух і нестримне бажання життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844545
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2019
автор: majra