Ще сонечко сяє,
промінням моргає,
чудова ще літня пора...
Та час поспішає,
все швидко минає
і осінь уже підступа...
Ще небо блакитне,
хмаринки привітні,
моргають щодня з висоти...
Та дні пролітають,
і вже сповіщають,
що літо уже відступа...
Вже ранки свіженькі,
а дні ще тепленькі,
цікаві живі вечори...
Та довшають ночі,
а дні все коротші,
дощі дістають і вітри...
Та всім нам відомо,
що й осінь чудова,
й багаті її кольори...
Та літо привітне,
ще весело квітне,
ми просим його - не спіши!..
Хоч осінь хороша,
казкова, пригожа,
і нам вона теж до душі...
Та літо ж є літо,
ласкаве, привітне,
і болі ховає й жалі...
Вдивлятися в небо,
щоденна потреба,
природи жива повнота...
Усе розглядати,
надій не втрачати,
що буде вона золота...
Та вже як і є,
нехай так і буде,
хай осінь уже підступа...
Від неї нікому,
сховатись не можна,
природні її це права...
В долоні ловлю я
від сонця проміння,
і тепло стає на душі...
І в літі, і в осінь,-
я буду щаслива,
вітри не завадять й дощі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844566
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.08.2019
автор: геометрія