Я твоєю була завжди,
Просто ти ще не знав про це.
Повз лягали мої сліди,
Не траплялось моє лице...
Вперто з іншою поряд йшов
І гадав що вона — твоя,
Дарував їй свою любов,
Шепотів лиш її ім'я...
Та звела врешті Доля нас,
(Задля чого сама не зна),
І на кілька банальних фраз
Дала дозвіл сама весна.
Я твоєю була завжди,
Досить довго цього не знав...
Йшов уперто хтозна куди
У одній зі земних держав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844581
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2019
автор: Патара