Ну що? Багаті, ситі хируни
Ви вже дістали нас по саме піднебіння.
До поки ми стогнатимем в ярмі у зляднях голоді
Коли народне вже розірветься терпіння.
За що сини-орли в боях злягли?
І материнські очі почорніли
А діти-сироти, жінки осталися одні
Оплакують батьківськії могили.
А ви жируєте все мало й мало вам
Останній кусень хліба з рук урвете
Ви у Європі сховище знайшли
Все, що накрали ви туди везете.
О, люди Волі встаньте ви з колін
І дайте відсічь ви ораві ситій!
Їм всеодно, де пограбоване там і вони.
А вам і дітям вашим в злиденній, бідній Україні жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844701
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.08.2019
автор: Марія Кушніренко