По поверненні із бану,
з мордокнижної тюрми,
все мені по барабану –
катастрофи і шторми.
На конфлікти клав, на війни.
І на звільнення від них.
Зроду-звіку ми – невільні.
З нами, Боже, вільний – псих.
Ми не стали розумніші.
І згуртованіші теж.
Скрізь снують сіренькі миші.
Пацюка везе кортеж.
Сіра сірість поспливала,
приповзла з усіх усюд.
За кавалком пре кавалок.
Розпускають Божий суд.
Динамічний, демонічний
безхребетний світ-слимак.
Мов склади в буремній Ічні,
хай горить його тюрма!
Двісті грамів мужньо хряпни.
Олівцем сліди наміть.
В небеса здійми сірятник.
Друг твій вірний – динаміт.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844709
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2019
автор: Олександр Обрій