Ти став дощем.
Єдиним в серці муком
Змивав, ти з тіла втому, не щадив.
В моїх руках ти, цілував духм'яні трави.
В ночі вуста горіли диким болем.
А сни немов сполоханий світанок.
Як дикий птах, не відпуска мій страх.
Ми на відстані руки, вже сріблом серце обіймає.
В моїй душі наше кохання,
давно давним стоїть вином
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2019
автор: Марина Василюк