День за днем минає,
літечко згасає...
Вже роса холодна ранком на траві...
А для мене літо,
то найкраща втіха,-
і сонце, і квіти до душі мені...
За вікном вже серпень
кольори міняє...
А за серпнем осінь дощиком поллє,
стануть холодніші,-
і ночі, і ранки,
загадковий серпень вражень додає...
А для мене літо,
то найбільша втіха...
Серпень найщедріший на різні плоди,-
кавуни і дині,
ягоди і фрукти,
всього в серпні вдосталь, лиш бери й клади...
Серпень називають,
не лиш зорепадом,
він же ще і жнивень, він і сніповоз...
Зорі в нім яскраві,
все частіш ночами,
спалахнувши падають-ось і зорепад...
Серпень і погідний,
лагідний, цікавий...
Задумливий й тихий у цю пору сад,
хоч кущі й дерева,
пишні ще й зелені,
дозрівають груші, сливи й виноград...
Щось шепочуть тихо,
лагідні листочки,
із гілки на гілку плигають пташки...
В зеленім убранні
ще стоять берізки,
й де-інде між ними є й жовті листки...
Ось - ось вже торкнеться
новий диво-пензлик,-
черемхам і липам додасть жовтизни...
Забере у літа
ключик скоро осінь,
все перефарбує в нові кольори...
І лише до хвойних
осінь не торкнеться,
колючок боїться, так же як і ми...
Отак поступово
літечко зів"яне,
і зійдуть останні його сторінки...
Можна ще багато
про серпень писати...
Про пташині збори і їхні пісні,
про звірів цікавих
і їхні турботи,
про зміни в природі й на рідній землі...
День за днем минає,
літечко згасає,
природа міняє свої кольори...
Загадковий серпень
літо замикає,
осінь відкриває нові сторінки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844855
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.08.2019
автор: геометрія