Єдине, що в метушні буденній,
Мені щодня не вистачає,
Про нашу з тобою мерзенність,
Розмови за чашкою чаю.
Чи то після святкової зими,
Чи після літніх сюжетів,
Згадаю все і напишу вірші,
Як пишуть їх кращі з поетів.
Я дещо від себе прикрашу,
Задля чарівності і повноти картини,
Наповню медом чашу,
Хоча не було з того й половини...
THE END. Опустилась залізна завіса.
У чаші виріс мох.
Усе пішло до біса знову.
А от якби були удвох,
То це були б лише розмови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2019
автор: неврач