Ми не бачились з тобою - майже вічність,
Я змінилась: на обличчі час та ніжність.
Як блукала поміж днів - для тебе здогади.
Душі мов криниці - глибина та спогади.
Я ховала сльози у рядках рукописів,
В зорях кришталевих, в сторінках часопису.
Я без тебе в сутінках помирала Марою,
Янголом скресаючи, а для себе карою.
Пам’ятью губилась серед часу-простору,
Серед душ людських, пекла, раю – осторонь.
Так хотілось вірити, що кохання вічне.
Та несповідимий шлях земний ...
ОДВІЧНЕ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844889
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2019
автор: Валерія19