Усе пройшло і тільки залишилась
У пам'яті, тривожно мерехтить,
Мов зірка, одинока засвітилась
Та наша незабутня моря мить…
Уже згасає... П'єса завершилась,
І на душі лиш ураган штормить,
А наша мрія так і не здійснилась...
Дощем опала і тепер шумить.
Скажи, чому мене ти полонила?
За що будую замки я оці?
У венах кров змінилась на чорнила,
І заточивши гостро олівці,
Я піднімаю зоряні вітрила,
І линуть пісні – ясні промінці.
© Володимир Верста
Дата написання: 17.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845024
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.08.2019
автор: Володимир Верста