Згадати є про що – кохана,
Злетіли птахою літа.
І в нас була пора весняна,
Коли я соколом літав.
А ти була тоді лебідка,
Як Світязь спав в очеретах.
Та час пролинув дуже швидко,
І з нас нікого не спитав.
Твої любив я очі карі, вони мені закрили світ.
Я ними жив, я ними марив усе життя – багато літ.
Моя кохана, ясна зоре, зорею сяй вгорі весь час.
Хай світить сонце те, що вчора, допоки жар в душі не згас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2019
автор: Віталій Назарук