Так скиглить ненависть і зло,
Так сатаніє кожне серце,
З голів розтрощених у бруду,
Зумій надію відшукати.
А завтра знову боротьба,
Суворі злидні і журба,
І хтось навмисно від душі,
Жбурляє каміння у очі.
А ти змирився і ідеш,
Аж доки сморід від сміття,
Туманить, видирає сльози,
І ти рахуєш кожен крок.
Жадаєш рухнути додолу
Або кричати на все горло,
Щоб більш не бачити канаву,
В якій життя спливає марно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845268
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2019
автор: Ти не осліп