Пісня про Красне, село козацьке.
Наше Красне, як відомо,
У верхах Супій ріки,
Де пливли літ триста тому
Під вітрилом козаки.
Зараз річку перекрили
Очерет і осока.
От, щоб русло відновили!
Ожила б Супій ріка.
Поплили б аж в Чорне море
На «Ракетах» козаки!
Красне портом стало б скоро
Судноплавної ріки.
За селом уже старенька
Історична є верба,
Що синів своїх до неньки
Та й додому поверта.
Ой, ти, вербо, що з тобою
Сталося в роки війни,
Ти сто сім синів героїв
Не вернула. Де вони?
Ті – загинули в окопах,
Тих – катюга розстріляв,
Ці – лежать по всій Європі,
А над ними зелень трав…
І старий і зовсім юний
В нас до діла беручкий.
В нас жінки стають красуні,
Чоловіки ж – козаки.
Ми працюємо сумлінно,
Зичим долі і тепла,
Щоб міцніла Україна,
Отакі у нас діла!
Передайте рід по роду:
Всіх запрошуєм в село,
Щоб козацькому народу
Переводу не було!
[i]1987[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2019
автор: САВИЧ