Уся із нот і сонця,
із неспокою небес.
Приходиш іноді.
Що мить та варта завтра?!
Одна з тих зачарованих принцес.
Горить навколо все, душа мов ватра …
Оточена чужим нещирим світом,
Оточена, хоч вільна утекти,
Ти ж можеш стати знову вітром,
Ти ж можеш, прошу: полети …
Ти не летиш, блистить скляна сльоза,
Рахується усе, що десь палало чи навік погасло,
І незворушне від тих сліз лице,
Усе, що ще могло, давно упало …
За руку ухопив, ти ж кажеш: відпусти.
І відчуваю, як холону весь.
Дві постаті із льоду, без мети
Десь поміж тих омріяних небес …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845364
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: Дружня рука