[b]КАМІННЯ [/b]
Я знаю: ка́мені уміють говорити,
Кричати, плакати і зтужено молити.
Вони – як вічність, часу варта й злам,
Як оповідь і сповідь про землян богам.
Розкидані між душ, наче могильні плити,
Скрижалі сенсу в них і заповіт творити
Приречено й нетлінно мудрих істин храм.
Каміння не мовчать. Нагадують гріхам,
Що люди – праху дух, дар пізнання і жити,
А світ під небом – метушня й сповитий
Клубок марнот. Плинність святих оман.
І кожен камінь – монумент всім нам.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]18 серпня 2019 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845419
Рубрика: Нарис
дата надходження 18.08.2019
автор: Гай-Нижник Павло