Листя пожовкле з дерев опадає
Вітер осінню сонату співає.
Вже білим інієм вкрите волосся,
Та таким юним не був ще я досі.
Так покохав я тебе.
Приспів:
Грає скрипка й саксофон
Цей осінній моветон,
Бо в душі моїй весна палає.
Ти реальність, чи мій сон?
Взяла серце у полон
І ця осінь видається раєм.
Де ж ти булА, моя люба, раніше?
Я би до тебе прийшов навіть пішки.
Зорі вечірні дістав би для тебе
І прихилив би до ніг навіть небо.
Бо я для цього й живу.
Осінь тепленькі фарби розлила,
Щоби зігріти серця наші, мила.
Мрію, що скоро вже станеш моя ти.
В вічному вальсі любові літати
Хай допоможе нам Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2019
автор: Зоряна Кіндратишин