Завагалися чомусь явори
Окація перестала спілкуватись
Заворушилися в печалі клени
Вишня чомусь відверталась
Та коли щасливі ми
Зустрічаймо щастя щодня
Залишаймося добрими людьми
І буде повною казна
А чому усі зажурились?
Що осінь ступає на поріг?
Не бажаємо літо відпустити
Хоча суперечити природі гріх
Але у душі іде сполох
Вона плаче від жалоби
Коли нальється наступний колос?
Після холодної і довгої зими
Ми діжде́мось наступної весни
Потім літо, осінь, проведемо зиму
Заспівають свою пісню ясени
Знову зрадіємо світлому миру
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845468
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: Валентина Ярошенко