В тиші гортаю сторінки історії,
Думами рину в глибини віків,
Бачу, як Згурівку зводять учорнені
Руки голодних селян-кріпаків.
Ти пам’ятаєш часи Кочубеєві,
Голод і холод і роки війни.
До обелісків пройдемо алеями –
Вічна слава, герої-сини!
[i]Приспів:
Згурівко, Згурівко, сонячно Згурівко,
Вічна краса полонила твоя.
Рідна матусю, відроджена Згурівко,
Щастя і долі колиска моя.[/i]
Не сторонилась ти горя Чорнобиля,
А прийняла потерпілих в сім’ю.
Скільки хороших будиночків зроблено
В гарному місті, в чудовім краю!
Стала приїзжим усім Батьківщиною,
Стала райцентром. І місто гряде!
Зараз район наш зовем Згурівщиною,
З піснею в світле майбутнє ідем!
[i]Приспів:
[/i]
Трудиться Згурівка з раннього раночку,
В ритмі моторів і радість і сміх.
Хлопці ж, як лебеді, а згурівчаночки
І роботящі, і кращі за всіх.
Згурівко рідна, казковий ти краю мій,
Краю роботи, кохання, краси!
Містом зростати тобі побажаємо,
Щастя і слави на вічні часи!
[i]Приспів:
[/i]
[i]20.01.1998[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2019
автор: САВИЧ