Вперше почула про Жар-птицю
я у бабусинім садку...
Чула сю-сю-кання синиці,
все було гарно й до ладу...
Бабуся яблука збирала,
і говорила на ходу...
І про Жар-птицю розказала,
що десь жила в чужім краю...
Я зачарована стояла,
слухала розповідь оту...
І вже Жар-птицю уявляла,
й велику скриню кам"яну...
Здавалось бачу я Жар-птицю,
що прилетіла із-за хмар,
спокійно сіла на криницю,
і я відчула її жар...
Потім до скрині підлетіла
з гарячим полум"ям-мечем...
Золотим ключиком відкрила
скриню із щастям для людей...
Казка запала мені в душу,
хоч я й мала тоді була,
та відчувала, що я мушу
знайти той ключик для села...
Щоб люди краще стали жити,
і повернулись ластівки...
Щоб не були голодні діти
й щедро родили всі садки...
І щоб бабуся не хворіла,
мама частіш дома була...
Щоб я робити все уміла,
тепла вода в річці була...
Про дідусів щоб більше взнати,
їх в нас забрав голодомор...
А я за ними сумувала,
сповнена віри і тривог...
З часом я звісно зрозуміла,
що казка в снах лише бува...
І кожен сам собі Жар-птицю
в знаннях і праці здобува...
І хоч трудилася багато,
Жар-птиці не впіймала я...
Та мрія та моя крилата
мене вперед завжди вела...
В житті реально без Жар-птиці
у праці й мирі можна жить...
Хоч спокій нам бува лиш сниться,
не можем ми її вловить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845632
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2019
автор: геометрія