А правда, мій пане, що Ви ображатись не вмієте?
І крига розтопиться і воскресне любов!
І Муза ізнову стане окрилено-білою
І все зрозуміє без довгих, нудних розмов.
А що таке ніч? – Це час для сну і для роздумів.
Свічки відмигтять, відпахне олією м’ятною.
Ви теж таємниця. У Вас зазирати – не кожному.
(Вона не прийшла. І сонцем сумним світатиме).
І третього дня, розвіяні пилом сумніви,
Впадуть у долоні… (ну дуже гарними квітами).
Мій пане, до зустрічі! (Господи, дай нам мудрості!)
Ми, зрештою, люди, ми змушені бути різними…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845684
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2019
автор: Дзвінка Тиха