Біле латаття
(ще цю квітку називають водяна лілія,
русалчин квіт, купава…)
У захваті спішу сказать я,
Що бачила в ріці латаття.
Латаття! Біле, аж сріблясте.
Цвіте іскристо і зірчасто.
Розкішне, пишне, променисте,
Вкриває воду круглим листом
І в пелюстках вогонь тримає,
Що жовтим полум’ям палає.
Русалчин квіт, лілея ніжна –
Незвична квітка дивовижна,
Цариця вод, краса нетлінна:
Мільйони літ вона незмінна.
Сягає дна кореневищем –
Сама ж сія в шарах найвищих.
На дні – драглисто і багнисто,
Вона ж вгорі – невинно чиста.
В грузькім багнищі народилась –
Нагору квіткою пробилась.
Подумай лиш: проста купава
Із дна звелася величаво!
…Хоч у болоті корінь твій –
Угору знятися зумій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845764
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2019
автор: Ірина Васильківська