Як відчайдушно вранці заспівав нам птах,
духм'яним ладаном зашелестіли квіти,
ще непротоптаний щоденний шлях,
щомиті змушує чогось хотіти.
Куди піти бездумними стежками,
між трави-роси, кличе манівець,
торкнутись вічності холодними ногами,
які не знають де шляху кінець.
І ́з ким піти між ті пашисті зела,
і з ким кохати цей чудовий світ?
Аби проснулась вранці радісна-весела і неважливо скільки серцю літ.
Тоді і йти можна самому,
чекати когось не найкраща річ,
підняти тіло, вийти з дому,
стряхнути вчора з голих пліч.
І краще то робити в ніч .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845771
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2019
автор: Марта Миколаївна