Занадто високо мене підняв, щоб потім в прірву відпустити
Я розбиваюся об скелі небуття
Я розлітаюсь на шматки, мою руйнацію не зупинити
Мене вбиває сенс мого життя
Так важко дихати тут мені
Невже ти зможеш мене задушити?
Мене карати можеш за мої гріхи
Якщо ти сам не смів колись грішити
Мої сльози для тебе - отрута
Я ними теж труюсь сама
За тіло несеш спокуту
А у мене ж болить душа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845959
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2019
автор: Vertigo