Ой, не питайте, чом я зажурилась,
В такі хвилини зайві всі слова.
Душа моя калиною схилилась
І росами покрилась голова.
Відкрилось небо неймовірно синє,
Манило очі в вічну глибину.
Звучала в серці музика осіння,
коли ще вітер не порвав струну.
Серпневі дні ще обіцяли диво,
І тішив сонцем Яблуневий Спас...
Та так печально, боляче й тужливо,
прийшов до мене вересневий час.
Тепер стою самотньо на дорозі,
Хоч крок зробити силоньки нема.
Спинилась осінь в мене на порозі,
А за плечима вже стоїть зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846131
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: majra