Вечірній час… Десь пурхнула сова,
Зірниць намисто в небі усміхнулось.
Прочулись, ледь притишені слова…
І все в душі, якось перевернулось.
Лились вони, мов срібні ручаї,
Бальзамом спрагле серденько торкались.
Такі були тоді слова Твої,
Вони між нас молитвою зостались.
Які слова! Яка п»янка любов,
Повторювать це можна знову і знов.
Співа душа від них і стигне кров,
Нехай живе в серцях палка любов
Нехай звучать ці золоті слова,
Нехай від них хміліє голова.
А ви їх все частіше говоріть,
В полоні щастя й радості живіть.
В вечірній час, удень, чи опівночі,
В чарівну мить грайливого світання.
Нехай шепочуть вам слова пророчі.
Про вічне… про таємне… про Кохання
25.08.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2019
автор: Валентина Рубан