Забракло слів. Тобі ж бракує тиші.
Передчуваєш зміни на пусте.
Тріпочеш крилами, та все ж не вища,
В неволі правда вгору не росте.
Твоїм притулком стане чорне листя,
Дощі візьмуть усе твоє тепло.
Всі протилежності переплелися,
Вчорашніх втрат неначе й не було.
Твій подих перетворює на попіл,
Горять кістки спотворених думок.
Злітають іскри з уст антиутопій,
Під куполом ледь жевріє струмок.
Розлитись мусить повною рікою
Та досягти пустелі спраглих душ.
Ти, Правда, завжди будеш не такою
У світі, де всі звикли грати туш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846206
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Юлія Рябенко