Ловлю це літо за останні промені,
Куди ж ти, мій невтомний мандрівник?
Дерева стихли, наче зачаровані,
І осінь стелить вишитий рушник.
Так лагідно, так ніжно, так негадано
Махає день пожовклим рукавом,
Мені б іще розфарбувати райдугу.
Побавитись із сонячним теплом.
Із журавлями літо відлітатиме -
Дивлюсь у вічну царину небес
Я спогадом листи йому писатиму,
В світи, куди не знаю я адрес.
Туди, де мрії із суничних пахощів,
І з сонячними спогадами чай,
Ловлю це літо за моменти радості,
Нестримно мчить до осені трамвай.
Квітковий рай… Малинові джмелі…
Гойдає вітер у руках билинку
Переписати б всі календарі,
Хай осінь зачекає ще хвилинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846219
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Юлія Л