Мій Ангел шепоче:
«Іди і борися – вперед
Убий нерішучість»
Спаси і помилуй, Отче!
«Поспалюй мости,
зруйнуй все минуле вщент
І прийде щасливе майбутнє» -
Мій Ангел пророчить.
І я все руйную,
палю споконвічні мости.
Мости ці тендітні й міцні одночасно
між мною і мною.
А хочеться їх відродити,
спасти, зберегти …
Та Ангел нашіптує в вухо:
«Ну, будь же твердою!»
І стерла я пам'ять,
забула я пахощ отав,
Повірила в святість.
А він… забажав, бач, офіри.
У трансі стогнав він
і радісно кров смакував…
А ще запевняв мене
«Всім воздається по вірі!»
І вірила в праведність…
Щем закарбовував яро!
І світлого Янгола слухала я,
як намісника Бога
Учитель і учень –
така нерозривна пара.
Не знала вже хто я,
не гриз вирішальний здогад.
Колись мимоволі побачила я
в особистих речах
У Ангела грим (білу фарбу)
й журнали із порно.
«Оптична ілюзія .
Це через сльози в очах»
А потім , як блискавка
«Господи, Ангел мій – ЧОРНИЙ!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846248
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Валентина Курило