1 З настанням світанку ми – риби.
Ми хлюпаємося, ковтаємо повітря і тремося лускою
одне об одного. Ми виграваємо
оранжевим і зеленим, і краємо фланель
своїми ударами.
2 Весь день, поки я далеко від тебе, я хвою,
корю і колюся. Я вриваюся у береги
неба. Там – низький
дзвін, найновіше кільце. Пора
росту – сонця і води…
3 Весь день, поки ти далеко від мене, я уявляю тебе –
сонце і воду. Ти – сіль і космос,
і довгі-предовгі руки тепла. Воднораз світло
і те, що його відбиває.
4 Коли ми бачимося знову, я – найсильніша
людина на світі. Своєю груддю я перекидаю шини
і тягну вантажівки заради тебе.
Ти теж найсильніша людина
на світі. Ти носиш бочки з цементом
по всьому будинку. Коли ми боремося на руках,
я розповідаю тобі крізь зціплені зуби про своє життя як дерева:
Якою високою я була.
Якою коричневою і зеленою.
5 Вночі ліжко вкрите пилком
і лускою. В кімнаті – світло і мокро.
У мене тепер так мало м’язів.
Я наповнюю свої легені цілим
твоїм іменем, а твоя голова
на моїх грудях піднімається і опускається. Піднімається і опускається.
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на Телеграм-канал[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846378
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.08.2019
автор: o.fediienko