Людина -поет, Син, Отець і Божий Дух.

Думки  мої,  думи  -  химери  мінливі,
Залишіться  у  цій  міні,  ангелів  вродливих.
Світлорусі,  курчавенькі,  крильця  лебедині
Очі  -  мудрість  світу  -  голубі  аж  сині,
Посмішка  вразлива,  
спокусливо-незрадлива.

Ось  змінився  погляд-мудрість  -
Сотня  літ  помножена  на  вічність.
У  цім  світі  хто  я,  думко,
маленька  піщинка?
Ти,  уже  не  просто  смертна.
Ти,  пізнала  долю  Сина-
Загорілась  і  понесла-
Світло  ж  довго  лине.
Одні  будуть  поносити  
інші  -  свято  чтити.
І  до  Праотця  шлях  твій  
Буде  довго  іще  витись.

Думки  мої,  думи  -  химери  мінливі,
І  ангельські,  і  демонські,  і  біло-лебедині.
Кому  чия  душа-пристань
Туди  й  запливайте,
А  я  піду  в  свою  нічку  тихо  догорати,
Нехай  буде  літня,  та  іще  серпнева,
Цвіркуни  й  цикадки  слідом  вигравати,
Волохаті  зорі  -  мружачись    моргати,
Ну  а  ти,  півмісяць  -  яблуко  спокуси
Замов  за  мене  слово  перед  Божим  Духом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2019
автор: олена гай