Дощі просіялись крізь сито,
В туманах засріблились роси.
Теплом ще дує в спину – літо,
Шпурляє листя в груди осінь.
Рясніє стигла горобина,
Озимина дощу знов просить.
Недавно був мала дитина…
Ще і не жив, а тут вже й осінь.
Хоч уже скроні побіліли,
Та серце ще кохання просить.
Недавно літо відшуміло,
А вже прийшла неждана осінь.
Життя і є та справжня птаха,
Хоч ми не бачимо незриму.
Ми йдемо в ньому мов на плаху,
Бо осінь переходить в зиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846462
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2019
автор: Віталій Назарук