Розляглися верби вздовж за течією,
У крутих меандрах сплять очерети.
В’ється казка-річка тонкою змією,
Та, що мріє свою долю вдалині знайти.
Миється ще ряска у водичці чистій,
Верби опустили віти до води.
Одягнули одяг клени золотисті,
Залишили свої літні у гаях сліди.
Припинили жаби у траві розмову,
Цвіркуни сховались де достиглий глід.
Птахи заспівали, загубивши слово,
Золишили у природі незабутній слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846610
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2019
автор: Віталій Назарук