Село моє…

Люблю  тебе,  село  моє  зелене,
Земля  моя,  лани  мої,  сади,
Цей  вітер,  що  колише  древні  клени
Й  поля  із  золотої  череди.
Згадала,  як  маленькою  ходила
Лугами,  що  пливуть  за  небокрай,
Як  горлицю  ловила  сизокрилу,
Як  восени  збирали  урожай.
Згадала,  як  сиділа  у  пшениці,
То  осінь  пролітала,  то  весна,
Вмивалася  водою  із  криниці,
Дивилась  на  сніжинки  із  вікна.
Як  в  хату  забігала  вся  рум'яна,
Сідали  всі  разом  за  щедрий  стіл
І  сонечко  котилося  багряне,
І  чулися  пісні  з  сусідніх  сіл.
Згадала,  як  ходила  на  ставочок
Дивитись,  як  виблискує  вода,
На  березі  плела  з  квіток  віночок,
А  ноги  мої  пестила  трава.
Як  вперше  тут  так  щиро  покохала,
Тікала  розкуйовджена  у  гай,
Матуся  вслід  мені  завжди  гукала:
-"Дивися,  доню,  довго  не  гуляй!"
Тут  перші  поцілунки  під  зорею,
По  цих  стежках  я  бігла  в  майбуття,
Із  цим  селом  з'єдналася  душею,
У  ці  поля  вросло  моє  життя.
А  скільки  тут  людей  чудових,  щирих,
Сердець  відкритих,  світлих  і  простих,
А  скільки  тут  дітей  веселих,  милих,
Ніде  немає  на  землі  таких!
А  як  же  солодко  тут  пахнуть  квіти  липи
І  в  пічці  ароматний  мамин  хліб,
Тут  хочеться  з  долоні  щастя  пити,
Забути  швидкоплинність  своїх  літ.
Тут  небо,  мов  волошка  синьоока,
Тут  пісня  рідна  й  батьківський  поріг,
Тут  спогадів  криниченька  глибока,
Село  моє,  мій  вічний  оберіг!
Тут  Богу  в  церкві  кожен  день  молюся,
Тут  вірю  і  надіюсь  знов  і  знов,
І  на  могилі  рідним  поклонюся
Під  стогін  розтревожених  дібров.
Колись  по  цих  стежках  ходили  люди,
Яких  уже  немає  на  землі,
І  тихий  біль  стискає  мої  груди
І  тануть  їхні  тіні  у  імлі.
Давайте  ми  сьогодні  їх  згадаєм,
Запалимо  свічки  усі  разом,
Ми  любим  їх  і  завжди  пам'ятаєм,
Горять  в  душі,  мов  зорі  над  селом.
І  скільки  б  по  світах  я  не  ходила,
І  скільки  б  я  не  бачила  країв  -  
Лиш  тільки  тут  я  розправляю  крила
І  чую  стільки  добрих,  теплих  слів.
Лиш  тільки  тут  я  дихаю  так  вільно,
Радію  під  дощем,  немов  дитя,
Лиш  тільки  тут  я  відчуваю  дуже  сильно
На  сто  відсотків  все  своє  життя.
Люблю  тебе,  село  моє  зелене,
Земля  моя,  лани  мої,  сади,
Цей  вітер,  що  колише  древні  клени,
Й  поля  із  золотої  череди...
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846645
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2019
автор: Sukhovilova