МОРЕ відчує самотність і тугу.
Хвилею змиє журбу.
Подихом свіжості скине напругу.
Втішить, як вітер вербу.
МОРЕ – найкращий, зручний співрозмовник!
Безліч у нього порад.
Треба прислухатись: Так! Безумовно:
Дати думкам своїм лад!
МОРЕ поглинуло всі хвилювання.
Тільки залишився слід…
Чайки, кружляючи, чули зітхання,
Бачили зморшки від сліз.
МОРЕ спокійне: емоції вщухли.
Спільна із небом блакить.
Часу невпинного кроки лиш чутні:
Неперевершена мить.
МОРЕ втішає, не спить!
31.08.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119083104791
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846685
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2019
автор: Вікторія Лимар