[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n8s9rSyCgv8[/youtube]
Дивилися ми одне одному в очі,
Згадалися зразу ж всі дні і всі ночі,
І слів бракувало щоб просто озватись,
Несила було з цим прокляттям змагатись.
Що змінять розмови – сюжету немає,
Які в нас думки – кожен з нас про це знає,
І через роки всі слова не потрібні,
Ми стали сторонні, хоч дуже подібні.
Навколо ж миттєвість життя вирувало,
Стоп-кадр лиш у нас та його так замало,
Хто знав нас раніше зважав на деталі,
Цікаво усім – «що у них буде далі?»
А далі… минуло… продовжень не буде,
І те що було – ніхто з нас не забуде,
Бо ми не змінились (оце відкриття!)
Хоч кожен з нас має власне життя.
Дивилися ми одне одному в очі,
Згадалися зразу ж всі дні і всі ночі,
І слів бракувало щоб просто озватись,
Несила було з цим прокляттям змагатись.
31.08.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч