Я навчилась без тебе пірнати у темряву ночі,
Ранок радо стрічати, вбирати вечірню імлу,
Сенси крокам шукати і думи ловити пророчі,
Задувати вогонь у душі і ходити по склу,
Запивати молитвою, сонцем і квітами перці,
І, як потяг пішов, не вслухатись у стукіт коліс .
Часом спогад ударить тупою косою по серці.
Але ти не хвилюйся, Всевишній загоїть поріз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)