[b] Ніна Діденко [/b]
[i][b]«Любові невичерпне джерело»[/b][/i]
[i](Поезії)[/i]
[u][b]Інтер Парк[/b][/u]
Лубни – 2019
Приємно було отримати в дарунок з рук Ніни Діденко її поетичного первістка – збірку «Любові невичерпне джерело» з авторським автографом.
Художнє оформлення книжки, шрифт, папір не залишають нарікань. На належному рівні редактура і коректура. А це теж має значення, бо часто трапляється, що недбало підготовлені до друку книжки нівелюють читацьке враження від хорошого твору.
Дуже імпонує і наявність в книзі чималого блоку кольорових світлин Ніни Михайлівни з різних локацій і з багатьма творчими людьми. Читачу завжди цікаво уявляти собі автора, твори якого він читає.
Віршам передує тепла доброзичлива фахово написана передмова письменниці, члена Національної спілки письменників Галини Литовченко. І це дуже добре, коли більш досвідчені літератори підтримують новачків.
Літературний дебют у Ніни Діденко відбувся в зрілому віці. Але вона не соромиться вчитися і з вдячністю приймає поради бувалих колег по перу. І тому авторка дуже швидко набирається необхідної практики і прогресує на очах. Можливо через те, що життєвий досвід переважає над творчим, вона уникла деяких характерних для жіночої поезії рис. Так, наприклад, в її віршах про кохання немає мелодраматичних пристрастей зіткнення статей, є лише справжня взаємна любов і світлі спогади про коханого чоловіка, який передчасно пішов з життя.
[i]Баскими кіньми роки пролетіли,
Немов ріки бурхливої порив.
Ми стільки не сказали, бо не вспіли.
Ти відійшов у вічність до пори.
Удвох не дожили не долюбили,
Сумний ти, доле, вистелила шлях.
Ми ж почуттів своїх не розгубили.
А ти забрала в небо журавля.[/i]
(«Життя сторінки», стор.66)*
Здається вона ще й досі не може оговтатися після цієї трагедії і всю свою нерозтрачену ніжність і любов відтворює в віршах.
[i]То ж хай мелодія дощів осінніх
Розвіє смуток. Заспокоїть душі.
А про кохання вічне і нетлінне
Тобі розкажуть вистраждані вірші.[/i]
(«Свою любов заримую», стор.68)
Знову і знову образ рідної людини проявляється в свідомості жінки і проявляється на білому аркуші віршованим рядком.
[i] Ти – світло моїх очей,
Ти – серця мого струна.
Надійне моє плече,
Без тебе я тут одна.[/i]
(«Ти», стор.72)
Знову згадуються нестерпні дні, коли від важкої хвороби згасав коханий чоловік.
[i] Ти боровся, як міг… Згаснув подих останній.
І життя на планеті без тебе іде.
Ти любив Україну, горів без вагання,
А сім’я – то для тебе було щось святе.[/i]
(«Ти пішов», стор.92)
Тематичний спектр збірки «Любові невичерпне джерело» Ніни Діденко окрім віршів пам’яті про коханого, включає в себе також патріотичну, пейзажну, пісенну лірику.
В віршах громадянської лірики авторки бачимо сюжети не нові для українського серця. Є вірші про надзвичайну красу нашого краю і про його важкий постімперський стан, про елементи драматизму й жертовності в історичному минулому і сьогоденні, є вірші про Майдан, про Небесну Сотню. Ніні Діденко по-материнськи болить розв’язана споконвічним ворогом України війна на Донбасі.
[i] Кує зозуля в лісі під Донецьком,
Віщує, певно, людям довгий вік.
А місто знов від вибухів здригнеться,
Зупинить раптом розпочатий лік.[/i]
(«Кує зозуля під Донецьком», стор.30)
Автор не боїться використовувати в своїх віршах часто вживані теми, епітети і метафори. Головне, що їй вдається передати щиру любов до рідної землі, сподівання на її кращу долю.
[i]Заради порятунку і добра
Міцній, гуртуйся, рідний дивокраю!
Прозріння завесніє хай пора,
І в мудрості Господь нас поєднає![/i]
(«Гуртуйся, рідний дивокраю!», стор.14)
В збірці представлено чимало творів пейзажної лірики. Мальовничо зображено всі пори року.
[i] Струмочки поять землю, жебонять,
Їх музика весела тішить душу.
Пташки й собі радіють, гомонять,
Вітрисько бавить одиноку грушу.[/i]
(«Слухаю весну», стор.101)
-------
[i] Раненько в чистих і сріблястих росах
Густі чуби вмивають спориші.
І запах свіжоскошених покосів
Теплом лягає у моїй душі.[/i]
(«Надворі липень», стор.110)
-------
[i] Мольфарка Осінь змінює палітру,
Вчаровує богемність кольорів.
Золочений колишеться від вітру
Той клен, що разом з нами постарів.
(«Мольфарка Осінь», стор.117)[/i]
-------
[i] Надворі ранок вибілено чистий.
Пухнасте пір’я сиплеться з небес.
У срібних свитках дерево безлисте.
З вікна милуюсь казкою чудес…[/i]
(«Зима з мого вікна»,стор.123)
Цілий розділ в збірці «Любові невичерпне джерело» займають вірші, на які різними композиторами було написано музику. І справді, чимало віршів Ніни Діденко легко лягають на музику. Вони чіткі, експресивні, з внутрішньою мелодією, легко сплітаються в єдність вербального і музичного компонентів.
Більше того, до них легко можна підібрати і відеоряд, завдяки чому пісню можна подати і в формі відеокліпу, бо слова і музика чудово поєднуються ще й з візуальною знаковою системою.
[i] Нехай за вікном уляжеться ніч,
А місяць розсипле зорі по небу.
З коханням своїм тепер віч-на-віч,
А більшого, любий, нам і не треба.[/i]
(«Коли ми удвох», стор.141)
[u]Посилання на кліп [/u]-
https://www.youtube.com/watch?v=j4kPXeSRyjM
-------
[i] Заспівай же ти пісню про долю, козаче,
Про гірку, ту що в хаті на покуті плаче.
Про синів України полеглих в боях.
Журавлями у небо їх стелиться шлях.[/i]
(«Заспівай же ти пісню про долю, козаче», стор.134)
https://www.youtube.com/watch?v=uAgfFPV_ZX8&t=35s
Як і кожна людина автор замислюється про сутність буття і призначення людини на землі. Як митець, вона роздумує про високу місію поетичного слова.
[i] Я не поет. Я спадкоємець давніх мрій.
Учусь слова вдягати в точну риму,
Яким затісно стало у душі моїй.
Хай линуть до сердець чужих нестримно.[/i]
(«Поезії наука». стор. 49)
Вірші і емоції Ніни Діденко поетичним джерелом таки прилинули до наших сердець і залишили там приємні враження.
Бажаємо Ніні Михайлівні подальшого творчого розвитку і нових мистецьких здобутків.
------------------
Євмен Бардаков
31.08.2019
*– в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
P.S.Для тих, хто бажає ще почути декілька пісень на слова Ніни Діденко представлених в збірці, ось посилання:
Любові джерело –
https://www.youtube.com/watch?v=oRVQM3OCp8w
Літа кружляють спогадом далеким –
https://www.youtube.com/watch?v=kq3iuTNv32U
Я знов тобі про осінь нагадаю-
https://www.youtube.com/watch?v=xnQa3wdm3Tc
БАТЬКІВСЬКИЙ ДВІР-
https://www.youtube.com/watch?v=S5LY8nm25o0
Елегія чекання-
https://www.youtube.com/watch?v=NkjfkX2M830
ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ –
https://www.youtube.com/watch?v=3RK5X3ba5fk&t=78s
ЗІРОНЬКО МОЯ
https://www.youtube.com/watch?v=ft0wEGu3lsg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846815
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 01.09.2019
автор: Віктор Ох