Засинай, мій любий, швидше!
Я наснюся... Місяць знов
заховається і... вийде,
зазирне в твоє вікно,
посміхнеться... Ти, мій Ладо,
не журися - все пусте!
Тільки ми є... І не варто -
наче бігти навпростець -
говорити про минуле...
Ти прости мені! Прости!
Ніч повіки знову стулить,
і... залишиться лиш тінь
від страху... А я наснюся
білим птахом... До долонь
пригорнуся, притулюся,
відчуваючи вогонь,
що один на двох... Щосили
то зривається він з вуст,
то ятрить минуле... Милий,
спи спокійно - й наяву
я - твоя! І хочу снити
тим паланням, знов і знов,
кожен день тобою жити,
дарувати лиш любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2019
автор: Rekha