Виткове мій, дитинства раю рідний,
Стежина кожна пройдена стократ
Тут і обійстя, і садок розквітлий,
Поважний вік - п"ятсот і п"ятдесят
Ти перейшов крізь війни та розрухи
Ти боронив І доньок, і синів...
Ламався тільки надто слабодухий,
Але не зрадив дітям мій Витків
Вони вертають на свої пороги,
Де рясно яблуні між веснами цвітуть
З душі до серця вруняться дороги-
То наймиліша, найсолодша путь
Село моє - мій паросток
любові,
Котрий проріс в моїх ще прадідів
Гойдаються колиски Ясенові
Красується, молодиться Витків!
Живи, красуйся, цяточко маленька,
На кулі, найменованій Земля
Святе те місце, де чекає ненька,
Де пам"ять всі незгоди спопеля
Село моє, колиско ясенова,
Не ввійдеш в коло ти моїх утрат,
Свої тут люди й найсолодша мова...
Поважний вік- п"ятсот і п"ятдесят!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846918
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.09.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова