Питає серце:" А що ж далі..."
А далі - лише невідомість.
Лягають на папір печалі,
Та не тікає з душ свідомість.
Лиш чути в слухавці дихання,
І ніби кисень перекрився.
Те ніжне, щире спілкування,
Вже в небі місяць засвітився.
І зорі сиплять поцілунки,
Мені твої, тобі від мене.
Дарує нічка подарунки,
Луною голос дзвінко лине.
Думками осінь сновигає,
А серце, серце просить літа.
Ти є... А то тебе немає...
І вже світанок в небі квітне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846965
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)