З повік троянд скотилися сльозини,
Розплела довгі коси осінь рання...
Нема більш одинокої людини,
Ніж та, яка пережила своє кохання!
У храмі одинока свічка мліє,
І ніч стоїть, немов іконостас,..
Ніхто, крім Бога, нас не зрозуміє,
І кожен зрозуміє це в свій час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847102
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2019
автор: Протоієрей Роман