Чистого неба омріяна синь:
Тільки на заході скупчились хмари.
Білих овечок грайливих отари
Прагнуть піднятися у височінь:
Знають, що вже наближається тінь
ночі, що швидко заповнює простір:
Створює дивний страховисько-острів.
Тільки небесних світил мерехтінь
Вносить завбачливий світлий пунктир:
Зорі мереживом вкрили дорогу:
Місяць – володар, підвладний лиш Богу!
Може, для когось, він… орієнтир,
А для поета – натхненник, кумир!
Сяйвом бентежить, окрилює знову,
Серцем відчутні таємні промови:
Душу розбудить незнаного вир!
Де донедавна створився пустир,
Місце знайдеться для втілення мрій.
04.09.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119090408674
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847148
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2019
автор: Вікторія Лимар