В скроні б'ється думка, і то – одна.
Пропускає серце ударів – три.
Слід було триматися правил гри,
та летиш у прірву. Вона – без дна.
То лише надія не знає меж
та іще тремтіння вологих рук.
Навіть поміж ребрами – зайвий стук,
мов прадавній сполох – гонець пожеж.
Ціпеніє тіло, і очі – скло.
Ніби мав можливість – та знову втік.
Не вперед і вгору, а в інший бік,
бо, мовляв, навколо чатує зло.
Бо навколо темрява й вороги –
мріє кожен в спину встромити ніж.
Хочеш відступити? – Біжи хутчіш.
Хоч тобі дійти було до снаги.
Шлях до світла – завжди звитяжний шлях.
На краю безодні своїх думок
необхідна мужність зробити крок –
тільки так можливо здолати страх.
------------------------------------------------
малюнок: Piotr Jabłoński - The lonely Rat Boy
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847200
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.09.2019
автор: Сергій Вітер