Визнай, що ти колись страшенно хотів
побачити край світу на власні очі.
Так от:
за чотириста метрів від мене,
за міськими невеликими хатами,
був берег.
Був кінець.
Ані живої душі.
Тільки дерева шаруділи гіллям,
стрясаючи останнє листя,
лишаючи його напризволяще.
Ще не настільки критично.
Зранку кінець був
за сто метрів від мене.
Я тоді буквально бачив його обличчя.
Він дивився на мене,
наче на мале ягня,
яке застигло в очікуванні дива.
Коли мені було лиш п'ятнадцять,
я завжди лякався таких ілюзій,
описуючи їх,
неначе художник - картину пані.
Завдяки цим видінням з часом
я навчився дихати ними.
Але водночас зрозумів:
бабине літо закінчилось.
xx.x.mmxvii
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847212
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Systematic Age