Почав раз байку чоловік:
«Послухай, Галю, ми
Живем уже десятий рік,
А треба до семи.
Мав замінити би тебе, –
Довкола стільки юнок!..»
Дружина стримала себе,
Зібрала скромно клунок.
В думках промчалося життя:
Їй – трішечки за тридцять…
Колись він цілим світом став…
Банально. Хоч топися!
Вона зламалась би давно,
Та визріло рятунком
Гордливе істини зерно:
«Я – незугарніш юнки?
А мудрість, плата за роки, –
Цінніша оболонки!..»
...Щемів ще довго шрам гіркий,
Як після похоронки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847308
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.09.2019
автор: Оксана Дністран