В думки зайшов далекий літній вечір,
Коли уся родина за столом.
І пироги з бабусиної печі
Повільно й гордо дихають теплом.
Духмяний запах спеченого тіста
Гуляє по подвір’ю паничем.
Пиріг вже третій, ще б з одного з’їсти
І почуватись справжнім силачем.
Дідусь сміється, вуса потирає:
«А ну до лоба доторкнись, мала́,
Ну що, наїлась, лоб твердий?» - питає, -
Отож, рукам бабусиним хвала…
Тепер і ми в духовці при нагоді,
Як беремося пироги пекти,
Бажаємо, а не вдається й годі,
Той присмак неповторний зберегти.
А час із печі злизує шершавість,
В ній господиня не пече давно.
Вернути юність, зупинити старість
Нікому в цьому світі не дано.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847463
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2019
автор: Світлана Вітер