Серпнева ніч. На вулиці давно вже тихо.
І щемно дихають ще свіжі миті літа.
На горизонті мерехтять ледве помітно
заводу ліхтарі - яскраво, як в столиці.
Вікно. Сусідніх вже не видно.
Я так люблю серпневу нічну тишу.
Десь ти. Я знаю, ще не спиш,
ідеш додому, і в думках щось пишеш.
Собою, наче місяць, освічуєш для мене місто.
Ковток серпневрго повітря - відкриває всесвіт*,
а у зірок усі історії лише про тебе,
і видуманий образ цей усе іще зі мною.
А за вікном легенький аромат любові і турботи,
Скоріш з будинку ... де ти жив колись навпроти...
Остання літня ніч в старому домі.
Всі спогади про тебе я заберу з собою.
* час зупиняє і наповняє простір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847606
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2019
автор: Moнада