І знову тіло в формі ембріону,
Шовкове простирадло холодить,
А за вікном мигтять вогні неону
І Токіо в дощах осінніх спить.
У мокрий шовк заплуталися ночі,
А в ній ще так багато літніх днів,
Що дивляться у світ крізь темні очі
На скупчення неонових вогнів.
Її душа, немов японська хата,
Де різні особистості живуть:
Дослідниця, буддистка, гейша, мати...
Гуляють там, де сакури цвітуть.
А на плечі тату зі словом "Нонна"
Із дописом "Токарі" на руці,
Це ще одна з глибин душі персона,
Що любить холод шовку на щоці.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847639
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2019
автор: Sukhovilova