А я догораю, наче та свіча.
Врятуй, запали знову вогнище надії.
Ти бачиш, вона жива, іще жевріє
маленька іскринка у моїх очах.
Не дай заблукати світлу у пітьмі.
Цілуй, обіймай, немов це все востаннє.
Розбурхуй, розпалюй пристрасне бажання
моє розчинитися навік в тобі.
І в сутінках ночі і в ранковий час,
в обіймах гарячих заховай від світу.
Поволі вбирай в свою душу чисте світло,
що знову осяює все навколо нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2019
автор: Юлія Сніжна